Запланований на червень другий український мікрохвильовий тиждень (IEEE Ukrainian Microwave Week), який мав пройти у Харківському національному університету імені В. Н. Каразіна цього року, був вимушено перенесений на листопад та оргкомітет все ще сповнений бажання організувати його на високому рівні.
Український Мікрохвильовий Тиждень організований, щоб об’єднати кілька міжнародних конференцій, семінарів і симпозіумів з мікрохвиль, антен і радарів, які традиційно проводяться в Україні. У результаті у 2020 році чотири конференції IEEE (MSMW, ICATT, MRRS та UWBUSIS) були об’єднані в одну спільну подію IEEE Ukrainian Microwave Week. У 2022 році до Тижня також приєдналася ще одна конференція IEEE – DIPED.

У центрі уваги тижня 2022 року – мікрохвилі, міліметрові та субміліметрові хвилі, теорія та методи антени, радар і дистанційне зондування, надширокосмугові та ультракороткі імпульсні сигнали, електромагнітні прямі та обернені задачі, електромагнітна теорія, геомагнетизм та акустика.
Секція IEEE Ukraine, добре знаючи складну економічну ситуацію в Україні цього року, зробила участь у конференціях IEEE Ukraine 2022 для українців безкоштовною. Потрібно лише заповнити форму заявки, розміщену на сайті Тижня.
Кінцевий термін прийняття анотацій 16 вересня 2022.

Вітаємо старшого наукового співробітника Інституту, доктора фізико – математичних наук, заслуженого вчителя України Захара Майзеліса з успіхом підготовленої ним команди Харківського ліцею №161 “Імпульс”, яка успішно виступила на XXV міжнародному турнірі юних фізиків в Румунії.
Харківська команда здобула срібні медалі серед 25 команд. Склад команди: Іван Бортновський, Антон Бухтатий, Єлизавета Кумечко, Ганна Бєляєва.

Реалії військового часу розділили колектив нашого Інституту на сотні локальних осередків, рознесених країною та закордонням. Ми пишаємося нашими співробітниками, які в лавах Теороборони захищають Україну, щиросердно дякуємо тим, хто в найгарячіші часи початку війни зберігав не лише Інститут, але й життя жителів мікрорайону, рятуючи їх в бомбосховищах. Звісно, кожен з нас зараз знаходиться у своїх умовах, намагається призвичаїтись до них, налагодити своє життя і життя своєї родини. Але ми разом, не зважаючи на війну. Підтримуємо зв’язок і намагаємося робити свою наукову справу якнайкраще.
Хочемо познайомити вас з тим, як живе зараз в прифронтовому Харкові невеликий (біля 40 осіб) колектив співробітників Інституту, які мають змогу приходити в Інститут і беруть участь в роботі з його відновлення.

В травні ми побачили Інститут… Він безпосередньо знаходився в зоні бойових дій, і усі його будівлі та інфраструктура зазнали серйозних пошкоджень.

Плауен наразі одноповерховий

Плауен (колишній другий поверх)

Плауен (колишній дах)

Понад 600 вікон в Інституті розбито

Інститутська Волга

Дах головного корпусу

Корпус Експериментального виробництва

Останній поверх головного корпусу

Кожного дня ми намагаємось робити щось для збереження і відновлення Інституту. Серед безлічі проблем, з якими ми стикаємось, необхідність прибирати розбите скло та закрити чимось вікна, врятувати вціліле обладнання від атмосферних та людських факторів, відводити дощову воду в приміщеннях, що залишились без даху, укріпляти та відновлювати стіни, ремонтувати комунікації тощо.

Серед прифронтових та побутових особливостей нашого сьогодення, наприклад, регулярні обстріли та відсутність протягом тривалого часу будь-якого міського транспорту в небезпечний район, де знаходиться Інститут… Деякі наші співробітники стали велосипедистами, хтось ходить пішки, деякі під’їжджають якнайближче транспортом, хтось використовує навіть таксі, щоб приїхати на роботу.

Можливо, хтось спитає: навіщо ви це робите??? Чи можна вашими зусиллями щось реально покращати на цьому попелищі? Чи треба взагалі щось робити вже зараз, бо все це слід відновлювати з нуля?

Такі питання мають право виникати. Проте ми бачимо сенс в тому, щоб зараз захистити приміщення від дощу та бруду, убезпечити вціліле обладнання, надати можливість вже зараз працювати в Інституті тим, хто може працювати навіть за сучасних обставин, максимально підготуватися до прийдешньої зими в умовах без опалювання. Хто ще це зробить, як не ми? Така наша думка, і саме так ми обґрунтовуємо необхідність щодня приходити на роботу і щось корисне робити крок за кроком всупереч тим, хто щодня і щоночі цілить в нас ракетами і всіляко намагається фізично знищити нас.

Ми розуміємо, що допомога держави прийде вже після того, як буде вирішено найбільш важливі для усіх нас питання і станеться ПЕРЕМОГА. Поки ж що ми щоденно стикаємося з новими проблемами і шукаємо способи їх вирішення. Ми не втрачаємо жаги до пошуку нового, підтримуємо один одного і сподіваємося на ПЕРЕМОГУ і ВІДРОДЖЕННЯ НАШОГО ІНСТИТУТУ. Задля цього живемо і працюємо.

Деякі результати наших зусиль вже можна побачити.

Шановні колеги,
За дорученням Президента НАН України А.Г.Загороднього доводжу до вашого відома, що МОН України спільно з Державною науково-технічною бібліотекою України запрошує взяти участь в анонімному опитуванні на тему: «Управління сталими метаданими для проведення процедури реєстрації науковх заходів в Україні для неформальної та інформальної освіти».
Отримані відповіді за результатами опитування будуть враховані під час розробки модулю Національної електронної науково-інформаційної системи (URIS), який допоможе уніфікувати збір інформації на одній платформі про наукові заходи, автоматизувати процес реєстрації заходів, забезпечити доступ для широкого загалу науковців до інформації щодо наукових заходів в Україні, популяризувати наукові заходи на міжнародному рівні, а також можливість отримати інформацію про кожного провайдера заходу неформальної та інформальної освіти, що убезпечить науковців від участі у недоброчесних наукових заходах.
Опитування проводиться до З0 серпня 2022 року включно на умовах повної анонімності. Прошу максимально взяти участь у заході.
Лінк для проходження опитування

Адміністрація Інституту радіофізики та електроніки ім. О.Я. Усикова НАН України із сумом повідомляє, що 12 липня 2022 року на 74 році життя помер професор, доктор фізико-математичних наук Юрій Костянтинович Сіренко.

Юрій Костянтинович народився у м. Золочів Львівської області 26 червня 1949 року. У 1971 році закінчив механіко-математичний факультет Харківського державного університету ім. О.М. Горького (зараз ХНУ ім. В.Н. Каразіна). З 1973 року, після служби у лавах Радянської Армії, він почав працювати в ІРЕ АН УРСР. За цей час він пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до завідуючого відділом математичної фізики та головного наукового співробітника. На цьому шляху він виявив себе як людина вкрай широкого кругозору, аналітичного розуму та майже безмежної працездатності, як Учений з великої літери. У 1978 році він захистив кандидатську дисертацію, у 1988р. – докторську. У 1989 році спільно зі співавторами став лауреатом Держаної премії УРСР. У 2003 році отримав звання професора. Був постійним членом вченої ради ІРЕ та редколегії журналу «Радіофізика та електроніка».

Наукові інтереси Юрія Костянтиновича охоплювали широке коло напрямів: резонансне розсіяння електромагнітних хвиль, спектральна теорію відкритих резонансних структур, компресія електромагнітних імпульсів, метод точних поглинаючих умов, теорія ґраток, дифракційні випромінювачі. І це далеко не повний перелік тих розділів електродинаміки, де отримані ним результати можна вважати не тільки фундаментальними, а навіть вже класичними. Він є автором понад 200 наукових праць, серед яких 9 монографій. Під його керівництвом було захищено 5 кандидатських та 1 докторську дисертацію. Він читав лекції з функціонального аналізу, методів матфізики, теорії ймовірностей та теоретичної радіофізики аспірантам нашого Інституту та студентам Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (м. Харків, Україна), Євразійського національного університету ім. Л.Н. Гумільова (м. Нур-Султан, Казахстан), Інституту передових технологій Гебзе (м. Гебзе, Туреччина).

Юрій Костянтинович був дуже порядною, доброзичливою та принциповою людиною. Без його ентузіазму, енергії та ідей колектив Інституту втрачає суттєву частину свого наукового потенціалу. Він був одним з найавторитетніших вчених, стовпів, на яких тримається Інститут, його внесок у роботу нашого наукового колективу важко переоцінити, і майже неможливо усвідомити цю втрату.

Нам, його рідним, друзям, колегам і учням, залишається берегти світлу пам’ять про Юрія Костянтиновича, користуватися його науковою спадщиною і продовжувати розпочатий ним шлях в пізнанні нового.