До уваги науковців та аспірантів Інституту.

Інститут уклав договір з ТОВ «ПЛАГІАТ» щодо використання програмно-обчислювального комплексу, за допомогою якого здійснюється порівняння отриманих текстів з наявними у базі текстами. Програми StrikePlagiarism або Plagiat.lviv.ua використовуватимуться для перевірки статей, які подаються до журналу «Радіофізика та електроніка» матеріалів дисертаційних робіт та інших текстів.

16 січня 2021 виповнилося 70 років видатному вченому в галузі нелінійної електроніки, радіофізики і шумової радарної технології, доктору фізико-математичних наук, професору, IEEE Fellow, зав. відділом Нелінійної динаміки електронних систем ІРЕ ім. О. Я. Усикова НАН України Костянтину Олександровичу Лукіну.
Друзі, колеги та учні вітають Костянтина Олександровича з ювілеєм, бажають міцного здоров’я, натхнення, нових творчих ідей і наукових досягнень.

К. О. Лукін народився в м Сталінабад, Таджицької РСР, СРСР (нині – м. Душанбе, Таджикистан), здобув середню освіту в 1968 році і вступив до Харківського державного університету (нині – ХНУ ім. В. Н. Каразіна) , який закінчив у 1973р.

Творча діяльність К. О. Лукіна пов’язана з ІРЕ ім. О. Я. Усикова НАН України, де він працює з 1973р. і пройшов шлях від дипломника до завідувача відділом Нелінійної динаміки електронних систем. У 1980р. він підготував кандидатську дисертацію “Нелінійна теорія генераторів дифракційного випромінювання” під керівництвом В. П. Шестопалова і захистив її на фізичному факультеті МГУ ім. М.В.Ломоносова. У 1989р. він став доктором фіз.-мат. наук, захистивши дисертацію “Теорія автоколивань в приладах дифракційної електроніки” в Харківському державному університеті. У 2004р. він отримав звання професора, а в 2009р. був обраний IEEE Fellow – дійсним членом найбільшої міжнародної наукової організації – IEEE (США).

Науковий світогляд К. О. Лукіна формувався в творчій атмосфері ІРЕ і ННЦ ХФТІ НАН України, а також Всесоюзних наукових шкіл і семінарів з Нелінійної фізики (м.Горький – тепер знову м.Нижній Новгород) і СВЧ електроніки (м.Москва – МГУ, ІРЕ, МІЕМ і м.Саратов, СГУ, СПІ) та в пострадянський час – ICTP, Trieste, JRC-Ispra EC, Italy., Університету Каліфорнії в Берклі, США, а також під впливом відомих харківських вчених академіків В. П. Шестопалова, А. С. Бакая, та професора Хеннінга Хармут (США) і подальшого багаторічного співробітництва з ними.

У 1992 р К. О. Лукін організував і очолив новий науковий відділ для вивчення динамічного хаосу в нелінійних фізичних системах і його застосування в радіофізиці, електроніці та радіолокації.

К. О. Лукіним створено теорію нелінійних нестаціонарних процесів в резонансних автогенераторах з тривалою взаємодією, зокрема, в генераторах дифракційного випромінювання (ГДВ). Ця теорія дала можливість не тільки встановити фізичну природу спостережуваних нелінійних явищ, а й запропонувати нові способи поліпшення основних характеристик ГДВ. К. О. Лукіним теоретично передбачено новий механізм передачі енергії електронів полю відкритого резонатора ГДВ, що реалізовується при наявності двох і більше варіацій поля уздовж руху електронів, який спостерігався експериментально в ГДВ різних діапазонів. Це дозволило запропонувати і запатентувати новий спосіб посилення електромагнітних хвиль. Створена К. О. Лукиним теорія автоколивань в приладах дифракційної електроніки, стала основою інтерактивної системи комп’ютерного моделювання та розрахунку ГДВ, а розвинені методи вирішення нелінійних рівнянь широко використовуються в сучасній СВЧ електроніці.

Спільно з американським вченим Х.Хармутом (H.Harmuth) К. О. Лукиним вперше вирішено задачу про поширення електромагнітних сигналів в непровідному середовищі, що підтримує магнітний і електричний дипольні струми, в самоузгодженій постановці. Зокрема, досліджено поширення і трансформацію сигналів в міжгалактичному середовищі (атомарний водень) на відстанях, порівнянних з розмірами Всесвіту – порядку 10-13 млрд. світлових років. Ці та інші результати узагальнено в монографії “Interstellar Propagation of Electromagnetic Signals”, Kluwer Academic / Plenum Publishers, N.Y.-2000.

К. О. Лукиним сформульовано новий клас задач електродинаміки – початково-крайові задачі для лінійного хвильового рівняння з нелінійними граничними умовами. Первісна задача зводиться до нелінійного функціонально-різницевого рівняння з неперервним часом, яке успішно вирішується із застосуванням методів нелінійних відображень. Цей підхід було узагальнено і на задачі електроніки. Зокрема, він був застосований при дослідженні характеристик запропонованого К. О. Лукиним напівпровідникового фото-електронного помножувача, в якому створено умови для багаторазового множення електронів і дірок за рахунок ударної іонізації в вузьких шарах з підвищеною напругою. Ці роботи дозволили виявити нову нестійкість в обернено-зміщеному асиметричному PN-переході з ударною іонізацією і розробити нову концепцію створення генераторних діодів ТГц діапазону.

К. О. Лукиним розроблено і створено ряд генераторів хаотичних коливань для різних діапазонів довжин хвиль. У цих генераторах їм був передбачено і вперше виявлено новий автодинний ефект, який полягає в появі періодичної структури в енергетичному спектрі хаотичного сигналу, що генерується при наявності відображень від нерухомого об’єкту, розташованого за довжиною когерентності сигналу. Цей ефект дозволяє вимірювати не тільки швидкість об’єкту, але і відстань до нього.

К. О. Лукиним засновано і успішно розвивається сучасна шумова радіолокація. Розроблені ним генератори хаотичних сигналів і унікальні цифро-аналогові кореляційні приймачі дозволили створити ряд шумових радарних систем: перший в світі когерентно-імпульсний шумовий радар кругового огляду; наземний шумовий РСА на базі антени з синтезованою діаграмою; наземну дугову шумову РСА, та інші. Їм також розвинуто метод спектральної інтерферометрії декорельованих сигналів, який дає можливість прецизійного вимірювання відстаней без використання ліній затримок. К. О. Лукін вперше отримав когерентні 2D і 3D радіо зображення місцевості за допомогою шумових сигналів і MIMO шумовий РСА. 2D когерентні радіо зображення місцевості було отримано за допомогою наземного шумового РСА, розробленого спільно з вченими Європейського Об’єднаного дослідницького центру (JRC-Ispra EC, Italy). Ці експерименти отримали високу оцінку фахівців і відкрили широкі можливості для розробки шумових систем дистанційного зондування навколишнього середовища і систем прецизійного моніторингу інженерних споруд (мости, дамби, будівлі, пам’ятники архітектури, та інші).

В останні роки К. О. Лукін активно розвиває новий напрям радіолокації: квантові шумові радарні сенсори.

Наукові дослідження Лукіна К. О. в області шумової радіолокації підтримано Науковою радою НАТО з Сенсорних та електронних технологій (SET Panel, RTO NATO), який запропонував йому очолити Проблемну Групу з розвитку шумової радіолокації в країнах НАТО і партнерських країнах.

К. О. Лукиним опубліковано 368 наукових робіт, 2 монографії та 4 глави монографій, отримано 12 патентів на винаходи, в тому числі, 5 патентів США та Європи. Під його керівництвом захищено 8 кандидатських дисертацій. К. О. Лукін є запрошеним редактором спецвипусків з Шумової радарної технології в трьох провідних журналах: IEEE AES Magazine; MDPI: “Sensors” і “Remote Sensing”. К. О. Лукін – член програмного комітету багатьох міжнародних конференцій з радіолокації IRS (2003 – 2021), SPSympo (2006 – 2019); Вакуумної Електроніки IVEC (2005 – 2012) та радіофізики (MSMW). Він був організатором і головою трьох міжнародних конференцій з шумової радарної технології (NRT-2002, 2003 2012). К. О. Лукін є членом двох спецрад із захисту докторських дисертацій за спеціальностями “Фізична електроніка” та “Теоретична фізика”.

Протягом багатьох років К. О. Лукін працював запрошеним професором в провідних університетах США, Європи, Бразилії та КНР; більше 10 років він був асоційованим старшим науковим співробітником Міжнародного центру теоретичної фізики (ICTP, Trieste, Italy). Він є почесним професором Харбінського Політехнічного Університету (КНР). К. О. Лукін очолював виконання більше 10 міжнародних наукових проектів і зараз очолює проект G5395 за програмою НАТО – Наука заради миру і безпеки (SPS). У 2019р. його SPS Проект G4809 отримав нагороду: Кращий SPS Проект 10-річчя.

Друзі, колеги та учні вітають Костянтина Олександровича з ювілеєм, бажають міцного здоров’я, натхнення, нових творчих ідей і наукових досягнень.

Вітаємо старшого наукового співробітника нашого Інституту Захара Майзеліса, під керівництвом якого збірна команда Харкова «Момент імпульсу» втретє завоювала срібні медалі на Міжнародному турнірі юних фізиків.

Шановні колеги!
З глибокою скорботою і великим сумом сприйняли звістку про смерть Президента Національної академії наук України академіка НАН України Бориса Євгеновича Патона.
Зі смертю Бориса Євгеновича ми навіки втратили великого патріота і державного діяча, видатного вченого і організатора науки, неперевершеного винахідника і творця, чуйну людину і доброго та щирого товариша.
Борис Євгенович завжди був для нас взірцем людини, яка все своє життя присвятила служінню рідній країні, науці, прогресу і людству.
Висловлюємо глибокі і щирі співчуття рідним та близьким Бориса Євгеновича, друзям та соратникам і всім співробітникам Національної академії наук України.
Вічна і світла пам’ять Борису Євгеновичу.

3 травня 2020 року виповнюється 70 років директору нашого Інституту, заступнику головного редактора журналу «Радіофізика та електроніка», академіку Національної академії наук України Петру Миколайовичу Мележику.
Друзі, колеги та учні щиро вітають Петра Миколайовича зі славетним ювілеєм та бажають йому міцного здоров’я, наснаги, багато щасливих днів, наповнених творчістю і нових наукових досягнень.

Директору ИРЭ им. А.Я. Усикова НАН Украины и заместителю главного редактора журнала «Радиофизика и электроника», академику Национальной академии наук Украины Петру Николаевичу Мележику 3 мая исполнилось 70 лет.
Петр Николаевич родился в г. Ромны Сумской области, окончил там знаменитую среднюю школу № 2 им. академика А.Ф. Иоффе и в 1967 году поступил на механико-математический факультет Харьковского государственного университета. Высокий научно-педагогический уровень этого факультета базировался на традициях харьковской математической школы, одного из значимых в Советском Союзе научных формирований в области различных направлений современной математики. В частности, в то время на мехмате ХГУ вел активную педагогическую деятельность лауреат Ленинской премии, академик АН СССР В.А. Марченко. Университетская атмосфера, дух большой науки и авторитетные учителя, безусловно, сыграли большую роль в формировании П.Н. Мележика как будущего ученого. А интерес к передовым научным достижениям, стремление ставить перед собой сложные задачи и достигать поставленной цели в дальнейшем способствовали его успешной научной карьере.
В 1960 году В.П. Шестопалов совместно с математиками З.С. Агроновичем и В.А. Марченко создали новый математически обоснованный метод строгого решения дифракционных задач для ряда форм поверхностей, используемых на практике – метод задачи Римана-Гильберта. Для осуществления при помощи строгих методов математической физики актуальных радиофизических приложений в ХГУ, ХИГМАВТе (с 1966 г. – ХИРЭ), а затем и в ИРЭ АН УССР под руководством В. П. Шестопалова были привлечены группы молодых харьковских радиофизиков, которые впоследствии составили костяк харьковской научной школы дифракции. П.Н. Мележик, еще будучи студентом 5 курса испытал себя на этом поприще, и это во многом предопределило его дальнейшую судьбу.
После защиты университетского диплома, Петр Николаевич был призван в армию и служил в Чугуеве, не теряя при этом контактов со своими научными наставниками. Сразу после демобилизации в 1974 г. он изъявил желание работать в ИРЭ АН УССР, который к тому времени возглавил В.П. Шестопалов и где были сосредоточены основные научные кадры в области теории дифракции и дифракционной электроники. Закончив аспирантуру под руководством Виктора Петровича, П.Н. Мележик в 1980 г. защитил кандидатскую диссертацию и, благодаря научной эрудиции, большим организаторским способностям и инициативности, в 1981 г. стал ученым секретарем ИРЭ. На этом посту он продуктивно «служил» более 20 лет. Этот неоценимый опыт как нельзя кстати оказался востребованным, когда П.Н. Мележик в 1994 году был назначен заместителем директора ИРЭ, и в этом качестве во многом способствовал, насколько это было возможным, сохранить кадровый состав, научную направленность и славные традиции Института. Было естественным, что коллектив сотрудников ИРЭ в 2014 году поддержал его кандидатуру на выборах нового директора. На этом ответственном и почетном месте Петр Николаевич и ныне ведет большую научно-организационную деятельность, направленную на развитие фундаментальных и прикладных исследований в области теоретической и математической физики волн и на получение учеными Института новых результатов мирового уровня.
Результаты проведенных П.Н. Мележиком научных исследований внесли существенный вклад в развитие новых, строгих в математическом отношении методов решения задач теории резонансного рассеяния волн. Им впервые введено понятие внутренних и внешних колебаний для системы дифракционно связанных открытых резонаторов; показано, что электродинамические свойства резонаторов могут существенно зависеть от междутиповой связи этих колебаний; построена математическая модель явления междутиповой связи собственных колебаний в открытых электродинамических структурах; получено универсальное уравнение для собственных частот в окрестности морсовских критических точек, развита теория резонансного рассеяния монохроматических электромагнитных волн на одномерно-периодических структурах, перспективных для применений в радиофизике композитных сред. В 2001 году защитил докторскую диссертацию по радиофизике.
В последнее время П.Н. Мележик со своими коллегами активно развивает новые теоретические методы для решения как прямых, так и обратных задач теории резонансного рассеяния линейно поляризованных монохроматических электромагнитных волн на пространственно неоднородных слоистых, нелинейных и плазменных средах и средах с периодической границей произвольного профиля. В 2006 г. П.Н. Мележик был избран членом-корреспондентом, а в 2019 г. – действительным членом НАН Украины.
Петр Николаевич – автор пяти изобретений. Результаты его научных исследований составили содержание 170 научных публикаций и 3 монографий, которые связаны с отдельными проблемами мировой науки и получили признание как в нашей стране, так и за ее границами.
Наряду с активной научной работой П.Н. Мележик постоянно ведет широкую научно-организационную деятельность. Он – заместитель академика-секретаря Отделения физики и астрономии НАН Украины, Председатель Научного совета НАН Украины по проблеме «Радиофизика и СВЧ-электроника», в специализированных советах по защите докторских диссертаций – заместитель председателя в ИРЭ им. А.Я. Усикова НАН Украины и член совета в Харьковском национальном университете им. В.Н. Каразина. П.Н. Мележик является членом экспертного совета МОН Украины по ядерной физике, радиофизике и астрономии, членом Комитета по государственным премиям Украины в области науки и техники. Он руководит аспирантами и соискателями, активно сотрудничает с вузами г. Харькова, несколько лет заведовал филиалом кафедры Харьковского национального университета радиоэлектроники в ИРЭ им. А.Я. Усикова НАН Украины.
Большой многогранный труд П. Н. Мележика как известного ученого, талантливого руководителя и организатора науки отмечен Премией им. С.Я Брауде НАН Украины, Почетной грамотой Президиума НАН Украины, Грамотой Верховного Совета Украины, знаком отличия Президиума НАН Украины «За професійні здобутки».
Научная общественность, весь коллектив Института радиофизики и электроники им. А.Я. Усикова НАН Украины и редколлегия журнала «Радиофизика и электроника» искренне поздравляют Петра Николаевича с юбилеем и желают ему крепкого здоровья, счастья, неисчерпаемой энергии, новых научных достижений и больших успехов в осуществлении задуманного и желаемого!