20.08.2025
Адміністрація Інституту радіофізики та електроніки ім. О.Я. Усикова НАН України із сумом повідомляє, що 20 серпня 2025 року на 88 році пішов з життя видатний вчений, доктор фіз.-мат. наук, професор, головний науковий співробітник відділу радіофізичної інтроскопії (№15), двічі лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, Заслужений діяч науки і техніки України Сергій Олександрович МАСАЛОВ.
Сергій Олександрович МАСАЛОВ народився 01 грудня 1937 р. У 1959 р. він закінчив фізико-математичний факультет Харківського Державного університету (зараз Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна). Науковий світогляд Сергія Олександровича сформувався під керівництвом академіків В.О. Марченка, В.П. Шестопалова. В 1966р. він захистив кандидатську, а в 1981 р. – докторську дисертацію в Харківському Державному університеті. З 1966 р. С.О. Масалов працював в Інституті радіофізики та електроніки ім. О.Я. Усикова НАН України, де пройшов шлях від інженера до головного наукового співробітника відділу радіофізичної інтроскопії (№15), який він створив і очолював 32 роки.
Все своє життя Сергій Олександрович присвятив ІРЕ ім. О.Я. Усикова НАН України, він був одним з найбільш досвідчених й авторитетних вчених і керівників, активним патріотом Інституту.
С.О. Масалов – один з корифеїв теорії дифракції електромагнітних хвиль. З його ім’ям пов’язано становлення та розвиток в Україні таких галузей сучасної радіофізики як математична теорія дифракції хвиль, резонансне розсіювання електромагнітних хвиль на періодичних структурах. Він виконав великий цикл досліджень з розробки фізичних основ технології типу «Стелс». В Інституті завдяки керівництву і підтримці Сергія Олександровича був започаткований напрямок науки і техніки, пов’язаний із нестаціонарною електродинамікою і надширокосмуговою відеоімпульсною радіолокацією, який досяг світового рівня.
Наукові здобутки Сергія Олександровича опубліковано в 8 монографіях в Україні й за кордоном та у понад 300 наукових роботах у провідних вітчизняних та закордонних виданнях. Він є співавтором 20 винаходів і патентів.
Результати наукової роботи С.О. Масалова двічі відзначені Державною премією України в галузі науки і техніки за цикли робіт “Створення і впровадження комплексу квазіоптичних радіовимірювальних пристроїв міліметрових і субмліметрових хвиль” (1972 р.) та “Теорія резонансного розсіювання хвиль та її застосування у радіофізиці” (1989 р). У 2000 р. С.О. Маслова нагороджено Харківською Облдержадміністрацією іменною стипендією в галузі науки і техніки (фізика, астрономія – стипендія ім. К.Д. Синельникова). У 2005 р. С.О. Масалова нагороджено медаллю імені Юрія Гагаріна за заслуги перед космонавтикою. У 2008 р. Сергію Олександровичу було присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України», а у 2012 р. він отримав відзнаку Національної академії наук України «За професійні здобутки».
Сергій Олександрович був надзвичайно талановитим і досвідченим організатором, що володів баченням можливостей кожного співробітника і мав особисті підходи до управління науковим колективом, вмів створювати атмосферу взаємоповаги і підтримки. Саме тому під його керівництвом успішно працювали як досвідчені, так і молоді вчені.
Сергій Олександрович приділяв величезну увагу вихованню і підготовці кадрів, багато років був професором кафедри диференційних рівнянь та управління механіко – математичного факультету Харківського Національного Університету, до останніх років брав участь у роботі Державних екзаменаційних комісій в ХНУ як голова. Багато зусиль він доклав до створення якомога кращих умов для роботи, в першу чергу для молоді, його особистий приклад спонукав колег на досягнення найкращих результатів і сприяв їх науковому зростанню. Під керівництвом С.О. Масалова підготовлено 4 докторські і 7 кандидатських дисертацій. Десятки науковців й досі вважають Сергія Олександровича своїм наставником, у власній роботі керуючись його настановами.
Велику частину свого часу та сил С.О. Масалов віддавав науково-організаційній роботі, виконуючи обов’язки члена вченої ради Інституту, спеціалізованих вчених рад із захисту дисертацій, редколегії журналу «Радіофізика та електроніка».
Сергій Олександрович був ветераном Інституту, видатним вченим, неперевершеним керівником, широко обізнаною, мудрою людиною, до якої багато хто звертався за порадами. До останньої хвилини він працював, не втрачав зв’язку з наукою, з щоденним життям Інституту, намагався усіляко допомогти відділу, передавав накопичений ним унікальний науковий і життєвий досвід своїм колегам.
Світла пам’ять про Сергія Олександровича і вдячність йому назавжди залишиться у серцях його рідних, друзів, учнів, колег, співробітників Інституту – усіх, хто знав і спілкувався з ним.
