Підписано Меморандум про взаєморозуміння між Українською Секцією ІЕЕЕ, Громадською Спілкою «Українська Секція ІЕЕЕ» та Інститутом  радіофізики та електроніки ім. О.Я. Усикова Національної академії наук України. Сторони укладають цей Меморандум, базуючись на необхідності розвитку можливостей українських вчених та інтеграції української наукової спільноти до міжнародної наукової спільноти, а також достатнього взаємного інформування про гранти, стипендії та наукові заходи і залучення вчених до членства в ІЕЕЕ.

До уваги науковців та аспірантів Інституту.

Інститут уклав договір з ТОВ «ПЛАГІАТ» щодо використання програмно-обчислювального комплексу, за допомогою якого здійснюється порівняння отриманих текстів з наявними у базі текстами. Програми StrikePlagiarism або Plagiat.lviv.ua використовуватимуться для перевірки статей, які подаються до журналу «Радіофізика та електроніка» матеріалів дисертаційних робіт та інших текстів.

16 січня 2021 виповнилося 70 років видатному вченому в галузі нелінійної електроніки, радіофізики і шумової радарної технології, доктору фізико-математичних наук, професору, IEEE Fellow, зав. відділом Нелінійної динаміки електронних систем ІРЕ ім. О. Я. Усикова НАН України Костянтину Олександровичу Лукіну.
Друзі, колеги та учні вітають Костянтина Олександровича з ювілеєм, бажають міцного здоров’я, натхнення, нових творчих ідей і наукових досягнень.

К. О. Лукін народився в м Сталінабад, Таджицької РСР, СРСР (нині – м. Душанбе, Таджикистан), здобув середню освіту в 1968 році і вступив до Харківського державного університету (нині – ХНУ ім. В. Н. Каразіна) , який закінчив у 1973р.

Творча діяльність К. О. Лукіна пов’язана з ІРЕ ім. О. Я. Усикова НАН України, де він працює з 1973р. і пройшов шлях від дипломника до завідувача відділом Нелінійної динаміки електронних систем. У 1980р. він підготував кандидатську дисертацію “Нелінійна теорія генераторів дифракційного випромінювання” під керівництвом В. П. Шестопалова і захистив її на фізичному факультеті МГУ ім. М.В.Ломоносова. У 1989р. він став доктором фіз.-мат. наук, захистивши дисертацію “Теорія автоколивань в приладах дифракційної електроніки” в Харківському державному університеті. У 2004р. він отримав звання професора, а в 2009р. був обраний IEEE Fellow – дійсним членом найбільшої міжнародної наукової організації – IEEE (США).

Науковий світогляд К. О. Лукіна формувався в творчій атмосфері ІРЕ і ННЦ ХФТІ НАН України, а також Всесоюзних наукових шкіл і семінарів з Нелінійної фізики (м.Горький – тепер знову м.Нижній Новгород) і СВЧ електроніки (м.Москва – МГУ, ІРЕ, МІЕМ і м.Саратов, СГУ, СПІ) та в пострадянський час – ICTP, Trieste, JRC-Ispra EC, Italy., Університету Каліфорнії в Берклі, США, а також під впливом відомих харківських вчених академіків В. П. Шестопалова, А. С. Бакая, та професора Хеннінга Хармут (США) і подальшого багаторічного співробітництва з ними.

У 1992 р К. О. Лукін організував і очолив новий науковий відділ для вивчення динамічного хаосу в нелінійних фізичних системах і його застосування в радіофізиці, електроніці та радіолокації.

К. О. Лукіним створено теорію нелінійних нестаціонарних процесів в резонансних автогенераторах з тривалою взаємодією, зокрема, в генераторах дифракційного випромінювання (ГДВ). Ця теорія дала можливість не тільки встановити фізичну природу спостережуваних нелінійних явищ, а й запропонувати нові способи поліпшення основних характеристик ГДВ. К. О. Лукіним теоретично передбачено новий механізм передачі енергії електронів полю відкритого резонатора ГДВ, що реалізовується при наявності двох і більше варіацій поля уздовж руху електронів, який спостерігався експериментально в ГДВ різних діапазонів. Це дозволило запропонувати і запатентувати новий спосіб посилення електромагнітних хвиль. Створена К. О. Лукиним теорія автоколивань в приладах дифракційної електроніки, стала основою інтерактивної системи комп’ютерного моделювання та розрахунку ГДВ, а розвинені методи вирішення нелінійних рівнянь широко використовуються в сучасній СВЧ електроніці.

Спільно з американським вченим Х.Хармутом (H.Harmuth) К. О. Лукиним вперше вирішено задачу про поширення електромагнітних сигналів в непровідному середовищі, що підтримує магнітний і електричний дипольні струми, в самоузгодженій постановці. Зокрема, досліджено поширення і трансформацію сигналів в міжгалактичному середовищі (атомарний водень) на відстанях, порівнянних з розмірами Всесвіту – порядку 10-13 млрд. світлових років. Ці та інші результати узагальнено в монографії “Interstellar Propagation of Electromagnetic Signals”, Kluwer Academic / Plenum Publishers, N.Y.-2000.

К. О. Лукиним сформульовано новий клас задач електродинаміки – початково-крайові задачі для лінійного хвильового рівняння з нелінійними граничними умовами. Первісна задача зводиться до нелінійного функціонально-різницевого рівняння з неперервним часом, яке успішно вирішується із застосуванням методів нелінійних відображень. Цей підхід було узагальнено і на задачі електроніки. Зокрема, він був застосований при дослідженні характеристик запропонованого К. О. Лукиним напівпровідникового фото-електронного помножувача, в якому створено умови для багаторазового множення електронів і дірок за рахунок ударної іонізації в вузьких шарах з підвищеною напругою. Ці роботи дозволили виявити нову нестійкість в обернено-зміщеному асиметричному PN-переході з ударною іонізацією і розробити нову концепцію створення генераторних діодів ТГц діапазону.

К. О. Лукиним розроблено і створено ряд генераторів хаотичних коливань для різних діапазонів довжин хвиль. У цих генераторах їм був передбачено і вперше виявлено новий автодинний ефект, який полягає в появі періодичної структури в енергетичному спектрі хаотичного сигналу, що генерується при наявності відображень від нерухомого об’єкту, розташованого за довжиною когерентності сигналу. Цей ефект дозволяє вимірювати не тільки швидкість об’єкту, але і відстань до нього.

К. О. Лукиним засновано і успішно розвивається сучасна шумова радіолокація. Розроблені ним генератори хаотичних сигналів і унікальні цифро-аналогові кореляційні приймачі дозволили створити ряд шумових радарних систем: перший в світі когерентно-імпульсний шумовий радар кругового огляду; наземний шумовий РСА на базі антени з синтезованою діаграмою; наземну дугову шумову РСА, та інші. Їм також розвинуто метод спектральної інтерферометрії декорельованих сигналів, який дає можливість прецизійного вимірювання відстаней без використання ліній затримок. К. О. Лукін вперше отримав когерентні 2D і 3D радіо зображення місцевості за допомогою шумових сигналів і MIMO шумовий РСА. 2D когерентні радіо зображення місцевості було отримано за допомогою наземного шумового РСА, розробленого спільно з вченими Європейського Об’єднаного дослідницького центру (JRC-Ispra EC, Italy). Ці експерименти отримали високу оцінку фахівців і відкрили широкі можливості для розробки шумових систем дистанційного зондування навколишнього середовища і систем прецизійного моніторингу інженерних споруд (мости, дамби, будівлі, пам’ятники архітектури, та інші).

В останні роки К. О. Лукін активно розвиває новий напрям радіолокації: квантові шумові радарні сенсори.

Наукові дослідження Лукіна К. О. в області шумової радіолокації підтримано Науковою радою НАТО з Сенсорних та електронних технологій (SET Panel, RTO NATO), який запропонував йому очолити Проблемну Групу з розвитку шумової радіолокації в країнах НАТО і партнерських країнах.

К. О. Лукиним опубліковано 368 наукових робіт, 2 монографії та 4 глави монографій, отримано 12 патентів на винаходи, в тому числі, 5 патентів США та Європи. Під його керівництвом захищено 8 кандидатських дисертацій. К. О. Лукін є запрошеним редактором спецвипусків з Шумової радарної технології в трьох провідних журналах: IEEE AES Magazine; MDPI: “Sensors” і “Remote Sensing”. К. О. Лукін – член програмного комітету багатьох міжнародних конференцій з радіолокації IRS (2003 – 2021), SPSympo (2006 – 2019); Вакуумної Електроніки IVEC (2005 – 2012) та радіофізики (MSMW). Він був організатором і головою трьох міжнародних конференцій з шумової радарної технології (NRT-2002, 2003 2012). К. О. Лукін є членом двох спецрад із захисту докторських дисертацій за спеціальностями “Фізична електроніка” та “Теоретична фізика”.

Протягом багатьох років К. О. Лукін працював запрошеним професором в провідних університетах США, Європи, Бразилії та КНР; більше 10 років він був асоційованим старшим науковим співробітником Міжнародного центру теоретичної фізики (ICTP, Trieste, Italy). Він є почесним професором Харбінського Політехнічного Університету (КНР). К. О. Лукін очолював виконання більше 10 міжнародних наукових проектів і зараз очолює проект G5395 за програмою НАТО – Наука заради миру і безпеки (SPS). У 2019р. його SPS Проект G4809 отримав нагороду: Кращий SPS Проект 10-річчя.

Друзі, колеги та учні вітають Костянтина Олександровича з ювілеєм, бажають міцного здоров’я, натхнення, нових творчих ідей і наукових досягнень.

Вітаємо старшого наукового співробітника нашого Інституту Захара Майзеліса, під керівництвом якого збірна команда Харкова «Момент імпульсу» втретє завоювала срібні медалі на Міжнародному турнірі юних фізиків.

Шановні колеги!
З глибокою скорботою і великим сумом сприйняли звістку про смерть Президента Національної академії наук України академіка НАН України Бориса Євгеновича Патона.
Зі смертю Бориса Євгеновича ми навіки втратили великого патріота і державного діяча, видатного вченого і організатора науки, неперевершеного винахідника і творця, чуйну людину і доброго та щирого товариша.
Борис Євгенович завжди був для нас взірцем людини, яка все своє життя присвятила служінню рідній країні, науці, прогресу і людству.
Висловлюємо глибокі і щирі співчуття рідним та близьким Бориса Євгеновича, друзям та соратникам і всім співробітникам Національної академії наук України.
Вічна і світла пам’ять Борису Євгеновичу.