Створення відділу № 37 відбувалось у період, коли Інститут радіофізики і електроніки проводив інтенсивні теоретичні та експериментальні дослідження структури поля мм радіохвиль поблизу поверхні розділу та розробляв методи добування інформації про різні об’єкти, що знаходяться поблизу таких поверхонь.

Організація нового відділу проводилась на базі досліджень, які Інститут проводив раніше, і за якими були отримані нові фізичні результати, що дозволили вирішити ряд принципових питань створення нових РТС виявлення, точного вимірювання та управління. Серед цих досліджень варто назвати, в першу чергу, роботи з поширення та розсіяння радіохвиль, виконані на початку 60-х рр. минулого століття під керівництвом лауреата Державної премії СРСР І. С. Тургєнєва та лауреата премії НАН України ім. акад. К. Д. Синельникова В. Б. Разсказовського. Особливістю цих досліджень був великий об’єм експериментального вивчення взаємодії радіохвиль з середовищем поширення, з поглинаючими та відбиваючими об’єктами різних класів за умов значного впливу поверхні розділу.

Проведення експериментальних досліджень електромагнітного поля виконувалось за допомогою спеціальних вимірювальних систем, створюваних колективом відділу І. С. Тургєнєва на базі розроблених в ІРЕ АН УРСР нових генераторних пристроїв і вхідних пристроїв приймачів, нової вимірювальної техніки. У той час в Інституті існували унікальні можливості створювати нові вимірювальні РТС, вивчати взаємодію радіохвиль з середовищем поширення і відбиваючими об’єктами. Така ситуація склалась завдяки акад. О. Я. Усикову та В. П. Шестопалову, завдяки результатам діяльності відділів, очолюваних Є. М. Кулешовим, І. Д. Трутнєм, А. Н. Чернєцом, І. Є. Островським, І. С. Турєнєвим, завдяки діяльності Спеціального дослідно-конструкторського бюро, Дослідного та Експериментального виробництва ІРЕ. На базі наукових і технічних досягнень цих підрозділів було створено той фундаментальний науковий доробок, який слугує основою відділу обробки радіосигналів.

Відділ № 37 було створено відповідно до спільного рішення Академії наук України та директивних органів у 1980 р. Спочатку до нього входило 18 співробітників, які були переведені до відділу з інших підрозділів ІРЕ та із СКТБ ІРЕ. У їх числі був завідуючий відділом, канд. техн. наук А. Ф. Величко, раніше активно приймаючий участь у дослідженнях ІРЕ та СКТБ ІРЕ.

У роботі відділу окреслилися та були розвинуті нові підходи до обробки сигналів за допомогою вдосконалених НВЧ пристроїв і цифрових засобів. Великий внесок у створення спеціалізованих НВЧ пристроїв внесли В. Стульчинський і В. А. Рябов. Створенням приладів цифрової обробки у реальному масштабі часу займались А. А. Севенко, В. В. Пучков і В. М. Моргун. Відділ працював у тісній співпраці з науковими підрозділами Харківського авіаційного інституту, Харківського інституту радіоелектроніки та Кіровського політехнічного інституту. Результати досліджень були використані розробниками інших підприємств і закладів при створенні низки нових РТС підвищеної точності. За підсумками досліджень зав. відділом канд. техн. наук А. Ф. Величко захистив докторську дисертацію, у 1990 р. йому присвоїли звання лауреата премії Ради Міністрів СРСР за роботу в галузі радіоелектроніки.

Настав час перебудови. Під час переходу до нових методів роботи держави в цілому пріоритети були надані розвитку ринкових схем у економіці. Розвиток виробництва та поява нових технологій, як відомо, потребують розширення області застосування засобів технічної діагностики ті їх удосконалення. Одним з напрямків рішення цих задач є використання РТС, приладів та пристроїв, які на той час досягли високого ступеню досконалості. З’явившись через потреби зв’язку, навігації та оборони, РТС, включаючи пристрої НВЧ, почали застосовуватися для діагностики середовища поширення, контролю технологічних параметрів, а також у системах управління технологічними процесами на підприємствах багатьох галузей.

Напрямок розвитку радіохвильових засобів контролю технологічних параметрів було обрано як напрямок подальшої діяльності відділу. Оскільки такий напрямок досить обширний, головна увага, як і раніше, зосереджувалась на обробці сигналів, збуджуваних хвилями різних типів, які є носіями інформації систем контролю та управління технологічними параметрами.

У цей проміжок часу змінилися зв’язки між організаціями, відбулися зміни особового складу відділу. У відділ прийшли с.н.с. В. М. Уваров, молоді спеціалісти Д. А. Величко, В. В. Красиков, І. В. Курбатов. Дирекція ввела у відділ колектив лабораторії дкм радіохвиль, яку очолював лауреат Державної премії СРСР П. О. Мельяновський. У складі цієї лабораторії працював, вже згадуваний раніше, А. С. Брюховецький. З відділом почав співпрацювати професор Г. І. Сидоров. Колектив лабораторії П. О. Мельяновського моди­фікував свою тематику та перейшов до цифрових методів формування діаграм спрямованості антен та їх використанню в РТС.

Відділ почав науково-технічне та учбове співробітництво з кафедрами радіоелектронних систем і основ радіотехніки Харківського інституту радіоелектроніки (зараз ХНУРЕ). Співпраця поширювалась на низку областей науково-технічної, учбової та виробничої діяльності, зокрема, на використання у дослідженнях і учбовому процесі нових інформаційних технологій, апробацію та впровадження нових навчальних курсів, написання планів підготовки спеціалістів, розподілення та працевлаштування спеціалістів і на інші сфери діяльності.

Після виконання перших пошукових досліджень відділ висунув на конкурс тему «Прецизійні радіолокаційні вимірювання на мм хвилях поблизу поверхні розділу». Цей проект було прийнято Українським науково-технологічним центром, дослідження фінансувались Швецією та були виконані відповідно до завдання. Керівником проекту був А. Ф. Величко. У дослідженнях по цьому проекту брав участь О. М. Роєнко – співробітник відділу 32. У ході виконання проекту було запропоновано новий, ретрансляційний метод вимірювання, були продемонстровані мікронні точності вимірювання вібрацій, товщини прокату, опрацьовані принципи вимірювання коефіцієнту заломлення середовища поширення при ретрансляційному методі роботи радіолокаційних датчиків. Використовуючи отримані результати, учасник проекту Д. А. Величко захистив кандидатську дисертацію.

Результати досліджень, проведених відділом по методам і шляхам створення прецизійних радіолокаційних вимірювачів, були узагальнені в монографії «Дистанційні методи та засоби дослідження процесів в атмосфері Землі».

Як розвиток досліджень даного напрямку у відділі було розроблено іншу пропозицію «Прецизійні радіолокаційні вимірювання при контролі режиму та планово-попереджувальному ремонті водоводяних енергетичних реакторів». Ціллю цих досліджень була розробка методів і шляхів створення прецизійних радіолокаційних датчиків, які при­значені для дистанційного контролю вібрацій трубопроводів, виявлення небезпечних домішок у гермозоні реакторного відділення і для рішення інших задач. Проект був прийнятий і профінансований Європейським Союзом.

Зацікавленість міжнародних організацій результатами досліджень відділу дозволяє вважати, що новий напрямок — дослідження в інтересах створення РТС технічної діагностики — обрано вірно і результати будуть корисні не тільки промисловості України, але й закордонним партнерам.

На даний час у відділі працює один доктор технічних наук, один старший науковий співробітник — кандидат наук, чотири наукових співробітника — кандидати наук, один молодший науковий співробітник, три провідних інженери, два інженери першої категорії.