Лукін Костянтин Олександрович
Завідувач відділом
Доктор фіз.-мат. наук, професор,
IEEE Fellow
Teл. (+ 38-057)7634-349; +38 050 3232756
E-mail: lukin.konstantin@gmail.com

Дата народження – 16 січня 1951 р., Душанбе, Таджикистан (колишній СРСР).

Освіта:

1973 р. – закінчив радіофізичний факультет Харківського державного університету (тепер Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна – ХНУ).

1980 р. – завершив кандидатську дисертацію «Нелінійна теорія генератора дифракційного випромінювання» в ІРЕ НАНУ та захистив її у Московському державному університеті (МДУ), (Москва), СРСР. Кандидат фізико-математичних наук.

1986 – звання:  старший науковий співробітник (АН СРСР)

1989р. –завершив докторську дисертацію «Теорія нелінійних коливань в електронних системах із відкритими резонаторами» в ІРЕ НАНУ та захистив її у Харківському державному університеті (тепер Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна – ХНУ). Доктор фізико-математичних наук

2004 р. – звання: професор (Україна).

Професійна діяльність, посади:

 К.О. Лукін працює в ІРЕ НАН України з 1973 р.

1991 р. – по теперішній час – завідувач відділом

2021 – 2022 рр. – директор ІРЕ НАН України

1989 – 1990 рр. – провідний науковий співробітник

1983 – 1988 рр.- старший науковий співробітник

1977 – 1982 рр. – молодший науковий співробітник

1973 – 1976 рр. – інженер

Гостьові посади – запрошений професор

•  2024 р. – по теперішній час – Інститут авіаційних технологій (ITA), Сан-Жозе-дус-Кампус, Бразилія
• 2023 – 04.2024 рр. – Факультет електротехніки та комп’ютерної інженерії, Університет м. Кампінас, Бразилія
• 2022 – 12.2022 рр. – Університет м. Алькала-де-Енарес, Факультет теорії сигналів та комунікацій, м. Алькала-де-Енарес (Мадрид), Іспанія  
• 2022 – 08.2022 рр. – Міжнародний центр теоретичної фізики, ICTP, Трієст, Італія
• 2019 – 01.2020 рр. – Університет м. Пардубіце, Чехія
• 1997 – 09.1998 рр. – Відділ передових технологій, Інститут космічних програм, Об’єднаний дослідний центр Європейської комісії, JRC-Іспра, Італія
• 2013 р., 06.2010 р. – ORBISAT/BRADAR м.Кампінас, та
• 02.2009 р., 12.2008 р. – EMBRAER, Сан-Жозе-дус-Кампус, Бразилія
• 1996 – 08.1997рр. – – Міжнародний центр теоретичної фізики, ICTP, Трієст, Італія
• 2019 р., 08.2019 р., 04.1996 – 06.1996 рр., 06.1995 – 10.1995 рр., 12.1994 р., 07.1993 -09.1993 рр., 02.1993 р., 07.1992 р. – Міжнародний центр теоретичної фізики, ICTP, Трієст, Італія
• 1994 р. – Інститут електроніки, Дрезденський технічний університет, Німеччина
• 1992 – 11.1992 рр. – Коледж електронної інженерії та комп’ютерних наук, Університет Каліфорнії у м. Берклі, США

Адміністративна наукова діяльність

• керівник багатьох міжнародних науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт з шумових радіолокаційних систем та датчиків, а також з SAR-зображень та мікрохвильового моніторингу навколишнього середовища, зокрема 5-ти УНТЦ (STCU) проектів # 365 (1999 -2001 рр.); # 1232 (1999 – 2001 рр.); # Р-050 (2002р.), # 1954 (2003 – 2005 рр.) и # 3377 (2007 -2010 рр.). STCU веб-сайт: http://www.stcu.int
• керівник української частини проекту SCOUT програми FP-7; співкерівник проекту НАТО SPS G4809 «Компактна сенсорна система для БПЛА» (2015 – 2018 рр.).
• співкерівник проектів НАТО SPS G5395 «Завіса що формує мікрохвильові зображення» (2018 – 2022 рр.) та G5465 «Мережа шумових радарів для отримання зображень, що забезпечує безпеку повітряного простору та морського кордону (NORMA)» (2018 – 2021 рр.).
• співголова проблемних груп RTO/NАТО SET-101/RTG57/RFT (2006 – 2010 рр.), SET -184 (2010 – 2014 рр.), SET -225 (2015-2017 рр.) з шумової радиолокації та проблемної групи RTO/NАТО з шумових радарів з просторовим та частотним рознесенням.
• старший асоційований науковий співробітник (Senior Associate) Міжнародного центру теоретичної фізики імені Абдуса Салама (ICTP) (Мікропроцесорна лабораторія), Триєст, Италія (1998 – 2013 гг.)
• Голова комісії Е: Електромагнітні шуми та перешкоди (електромагнітна сумісність) Українського національного комітету Міжнародного союзу радіонаук (URSI) 1993-1996.
• Вчений секретар Вченої ради із захисту докторських дисертацій ІРЕ НАНУ ім. О.Я.Усикова – (1990-1997 рр.)
• Член Вченої ради із захисту докторських дисертацій ІРЕ НАНУ ім. О.Я.Усикова – за спеціальністю фізична електроніка (1997 р. – по теперішній час), а також – теоретична фізика у ХФТІ НАН України (2011 – 2023 рр.).
• член редколегії журналів «Радіофізика та електроніка» (1992-2021), «Прикладна радіоелектроніка» (2012-2021), «Радіофізика та радіоастрономія» (2022 – теперішній час)

Основні наукові інтереси

Шумова радарна технологія та шумові радарні системи для цивільних та оборонних застосувань:

• динамічний хаос у радіофізичних, електронних та квантових системах, у тому числі, у багатошарових напівпровідникових структурах з ударною іонізацією
• токові нестійкості у зворотнозміщених напівпровідникових переходах та розробка генераторів шуму на їх основі
• генерація та обробка хаотичних та випадкових сигналів
• розробка нових методів та створення пристроїв кореляційної, спектральної та фрактальної обробки хаотичних та випадкових сигналів, у тому числі цифрових
• антени з синтезом керованого променя – новий підхід до дизайну скануючих антен
• Шумові Радари (ШР), у тому числі ШР із ступінчастою зміною частоти та/або затримки зондувальних сигналів
• наземні шумові РСА; РСА Томографія
• мікрохвильова «відеокамера» на основі багато канальних та багатопозиційних наземних шумових РСА
• системи дистанційного зондування – для моніторингу техногенних та природних об’єктів з метою виявлення та прогнозування їхнього предкатастрофічного стану
• системи попередження про наближення перешкод для автомобільних та інших транспортних засобів; безпілотні автомобілі
• радіолокаційний датчик Ka- та X-діапазонів для допомоги при посадці гелікоптерів
• спеціалізовані системи зв’язку малого радіусу дії (DSRC) для передачі даних між автомобілями для системи безпеки на дорогах
• системи безпечного зв’язку для керування безпілотниками та збору даних
• квантові радари
• сучасна релятивістська теорія

Основні наукові результати

• Створено теорію нелінійних нестаціонарних процесів у генераторах дифракційного випромінювання (ГДВ) та інших генераторах міліметрового діапазону з відкритими резонаторами (ВР), що описує такі режими: одномодова генерація; режим взаємодії мод ВР; генерація мод ВР високого порядку; імітаційний експеримент; автодинний режим; внутрішній запізнювальний зворотний зв’язок; Амплітудна, частотна та фазова модуляція вихідного сигналу ГДВ.
• Запропоновано новий клас початково-крайових задач електродинаміки для опису різних систем із нелінійним відображенням електромагнітного поля. Вирішуючи ці задачі, доводиться мати справу з однорідними лінійними рівняннями Максвелла з нелінійними граничними умовами. Цей метод дозволяє вивчати хаотичну динаміку в електронних, мікрохвильових і фотонних системах з нелінійними поверхнями, що відбивають, тонкими плівками і нелінійними метаповерхнями.
• Запропоновано та розроблено генератори хаотичних сигналів нового типу, що генерують керовані хаотичні та шумові сигнали в міліметровому та терагерцовому діапазонах хвиль.
• Розроблено та протестовано новий цифро-аналоговий корелятор реального часу для оптимального прийому випадкових сигналів.

Кількість публікацій – більш ніж 480 публікацій, в тому числі 4 монографії та 7 розділів в колективних монографіях, 8 патентів.

Посилання на сайти:

• https://orcid.org/0000-0001-9998-9207
• https://publons.com/wos-op/dashboard/records/publication/
• https://scholar.google.com/citations?hl=en&user=rfW1NqsAAAAJ&view_op=list_works&sortby=pubdate

Нагороди

• 2019 р. – Премія програми NATO SPS «Наука заради миру та безпеки» за найкращий інноваційний проект SPS за останні 10 років (2008–2018 рр.).
• 2018 р. – Почесна грамота Харківської обласної державної адміністрації в зв’язку зі 100 річчям від дня заснування Національної академії наук України.
• 2009 р. – був обраний IEEE Fellow (AES) за значний внесок у розробку радарів з хаотичними та шумовими сигналами.
• 2008 р. – Золота медаль Академії Прикладної Радіоелектроніки України – за видатний внесок у розробку шумових радарів та наземних шумових РСА.

Викладацька діяльність

1991 – 1992 рр. –  викладач вищої математики, професор, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди.

Лекції з шумової радарної технології та ії застосування:

•  Інститут Авіаційних технологій (ITA), Сан-Жозе-дус-Кампус, Бразилія, 2024 р.
• Факультет електротехніки та комп’ютерної інженерії, Університет Кампінас, Бразилія, 2023, 2024
• Харбінський технологічний інститут, Харбін, Китай, червень 2015, 2016, 2017, 2018
• «Tecnológico di Monterey», Гвадалахара, Мексика, вересень 2015 р.
• Інститут телекомунікацій та інформатики Болгарської академії наук, Софія, 2014 р.
• Пізанський університет, Італія, 2013, 2017
• BRADAR/Embraer, Кампінас, Бразилія, 2009, 2010, 2023, 2024
• Сеульський національний університет, Південна Корея, 2007, 2010
• Chung Ang University, Сеул, Південна Корея, 2006, 2011
• Гамбурзько-Гарбурзький технічний університет, Гамбург, Німеччина, 2000 р
• Директорат досліджень і розвитку, Сінгапур, 1999, 2001
• «AeroSensing Radar Systeme» GmbH, Весслінг/Мюнхен, Німеччина, 1999 р.
• Морська науково-дослідна лабораторія, Вашингтон, США, 1995 р., 2006 р.
• Каліфорнійський університет в Ірвайні, Каліфорнія, США, травень 1995 р
• Автомобільний підрозділ Delco Electronics, Хьюз, Малібу, США, травень 1995 р
• Пекінський інститут вакуумних досліджень, Пекін. КНР, 1994
• Університет електронних наук і технологій, Ченду, КНР, 1994 р.
• Інститут фізики плазми FOM, Нівехейне, Нідерланди, квітень 1994 р.
• Католицький університет Америки, Вашингтон, округ Колумбія, 1992, 1995
• Каліфорнійський університет у Лос-Анджелесі (UCLA), США, 1992 р.
• Каліфорнійський університет у Берклі, США, 1992 рік.

Підготовка кадрів

Під керівництвом професора К. А. Лукіна підготовлено:

11 кандидатських та 2 докторських дисертацій в ІРЕ НАНУ; 21 диплом спеціаліста у Харківському національному університеті (ХНУ) ім. В.М. Каразіна та ХНУРЕ, 3 дипломи магістра: (1) у ICTP, Трієст, Італія (1997 р.) та (2) у ХНУ імені В.М. Каразіна (2023 р.).